Як захистити бренд в Україні: кримінальна та адміністративна практика
Захист інтелектуальної власності в Україні — не лише цивільні позови. Кримінальні та адміністративні механізми можуть стати дієвим інструментом, але вимагають ретельної підготовки доказів і чіткого дотримання процедури.
Попри те, що правовласники часто вважають рейд і вилучення контрафакту найпростішим рішенням, на практиці результат залежить від якості доказів, правильно визначеної підслідності та дотримання всіх процесуальних норм. Кримінальні й адміністративні заходи застосовують зазвичай після митних або цивільно-правових дій, коли інші інструменти вичерпали себе.
Ключова стаття Кримінального кодексу — 229, яка охоплює умисне незаконне використання торговельної марки, фірмового найменування або зазначення походження товару. Відповідальність настає за умови матеріальної шкоди у визначеному законом розмірі. Чинна редакція статті не передбачає позбавлення волі, а також обов’язкової конфіскації чи знищення контрафакту як санкції. Тому вилучення товару під час розслідування не гарантує його остаточної долі — потрібна окрема правова підстава для зберігання, конфіскації або знищення. Розслідування за статтею 229 ведуть детективи Бюро економічної безпеки України. За 2025 рік, за офіційними даними, обліковано 111 проваджень, з яких 26 дійшли до суду, 21 масштабне виробництво контрафакту припинено, а вартість вилученої продукції, сировини й обладнання перевищила 300 млн грн.
Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності передбачена статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вона застосовується, коли обставини не досягають кримінального порогу, але порушення та відповідальну особу можна довести. Санкція включає штраф із конфіскацією незаконно виготовленої продукції, обладнання та матеріалів.
Успіх справи починається ще до звернення до правоохоронних органів. Правовласнику потрібно чітко визначити захищений об’єкт, зафіксувати ознаки порушення, зберегти сторінки продавців, URL, дати, зображення товару та дані про причетних осіб. Аналітики компанії Molfar Intelligence, яка спеціалізується на розслідуваннях у сфері інтелектуальної власності, досліджують сайти, маркетплейси, соціальні мережі, архівні матеріали та корпоративні записи. Вони встановлюють пов’язані облікові записи й юридичні особи, документують цифрові сліди та формують хронологію доказів. Важливо: передчасний контакт із порушником може зруйнувати доказову картину — оголошення зникають, домени переоформлюються, товар переміщують. Тому доступ до матеріалів варто обмежити, а цифрові докази зберегти до моменту претензії або публічного повідомлення.
Вилучення контрафакту — не фінал. Кожну партію потрібно описати, зразки — зберегти, а передачу товару між відповідальними особами — задокументувати. Якщо процедура дозволяє, представник правовласника має долучитися до ідентифікації продукції та перевірити опис вилученого майна. Знищення потребує окремої правової підстави й документального підтвердження. Адміністративні та митні процедури передбачають механізми конфіскації або знищення, тоді як стаття 229 сама по собі не встановлює обов’язкового знищення. Юридична команда має заздалегідь визначити необхідний спосіб розпорядження товаром і перевірити остаточне судове рішення.
В Україні діють кримінальні, адміністративні, митні та цивільно-правові механізми захисту інтелектуальної власності. Жоден із них не працює як автоматична схема «рейд — вилучення — знищення». Огляд України в межах Special 301 за 2026 рік призупинено через війну — це не означає ані виключення з попереднього переліку, ані завершеної оцінки системи захисту IP. Тому правовласникам варто бути особливо уважними до процедури.