Бабусині хустки — новий тренд: як українська дизайнерка переосмислює вінтаж

Мода на вінтаж і переосмислення старих речей набирає обертів. Українська дизайнерка Надія Смалько знайшла натхнення буквально у бабусиних шафах: зі старих хусток вона шиє баски та інші аксесуари, які поєднують традиційні принти із сучасними силуетами.

Ідея шити з хусток виникла не одразу. Спочатку Надія виконувала замовлення на комірці для дизайнерки вишивки Ірини Шевченко, використовуючи сучасні турецькі матеріали. Згодом вона пошила баску — виріб, який любила ще з часів навчання в училищі, — і показала його в Instagram. Робота отримала багато замовлень, а люди почали пропонувати дизайнерці старі хустки, які зберігалися вдома десятиліттями.

Найчастіше до роботи потрапляють хустки 1960–90-х років, які бабусі збирали та зберігали мішками. Майстриня зізнається, що має коробку справжніх раритетів із бірками, які ніколи не різатиме, зокрема частково вишиту вручну вовняну чорну хустку. "Такі речі треба берегти в такому стані, як вони є", — пояснює вона. Ексклюзивні вінтажні екземпляри та вишиті рушники дизайнерка відмовляється перешивати, переконуючи власників зберегти їх.

Готові вироби Надії найчастіше замовляють у США та Канаді, а також у країнах ЄС. Викрійки вона продає на Etsy — найбільше покупців із США, Франції та Італії. Серед клієнтів багато співачок-початківців, замовлення надходять на концерти, конкурси краси та інші події. Одного разу дизайнерка відмовила польській співачці, оскільки тема концерту суперечила її цінностям.

Найдорожча робота Надії не пов'язана з хустками — це вишита бісером сукня, на якій вона "малювала" вогонь для сценічного виступу. Найдивовижнішою ж вважає спільний проєкт з Іриною Шевченко — створення одягу для манекена до чемпіонату світу, який додав їй упевненості у власних силах.

Щодо темпів роботи, дизайнерка зізнається: має діагностований РДУГ, але саме гіперфокус допомагає їй шити швидко. За повноцінний робочий день вона може створити до десяти басок. "Лінь — двигун прогресу", — жартує майстриня, пояснюючи, що оптимізувала технологію пошиття, прибравши зайві рухи. Окрім басок, вона шиє жилетки, комірці, сумки, заколки та навіть корсети, працюючи з різними матеріалами.

Переробка старих хусток викликає й критику: дехто звинувачує дизайнерку у знищенні спадщини. Надія відповідає, що це екологічніше, ніж викидати речі, а раритетні екземпляри вона ніколи не чіпає. Для багатьох українок хустки — це сімейна пам'ять, і вони просять пошити з них аксесуари на згадку про бабусь. Це і є доказом, що хустка мала велику цінність для наших предків, а тепер отримує нове життя в сучасному гардеробі.