Від Київської Русі до XIX століття: у Луцьку показали бойові сокири, знайдені на Волині

Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки презентував невелику виставку, присвячену історії бойових сокир. Ці експонати охоплюють період від доби Київської Русі до XIX століття, а кожен із них має власну історію, пов'язану з волинською землею.

Бойова сокира здавна була одним із найпоширеніших видів ручної зброї. Її головне призначення — ураження противника, зокрема пробивання обладунків. Від господарських інструментів бойові зразки відрізнялися легшим лезом і довшим топорищем, що давало змогу завдавати потужніших ударів.

Конструкція сокир могла суттєво відрізнятися залежно від епохи та регіону. Лезо часто робили вузьким або у формі півмісяця, а довжина руків'я сягала від 50 сантиметрів. На протилежному боці леза — так званій обусі — іноді розміщували молоток або загострений «дзьоб», що розширювало бойові можливості зброї.

У експозиції представлено різні історичні типи сокир: топори, чекани, клевці, бердиші та інші зразки. Відвідувачі можуть побачити, як змінювалася ця зброя протягом століть і які форми вона набувала на теренах Волині.

Музей запрошує лучан та гостей міста ознайомитися з виставкою та дізнатися більше про військову історію краю. Це можливість побачити на власні очі артефакти, які свого часу були частиною бойового спорядження.