Нові костюми хору Верьовки: суперечки експертів і традиції

Колектив Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки, який нині працює під керівництвом Вадима Яценка, представив публіці стриманіші сценічні вбрання. Це рішення спровокувало жваве обговорення в соціальних мережах: частина глядачів схвалила зміни, інші ж поставили під сумнів їхню відповідність сценічним законам.

Як зазначили представники хору на своїй сторінці у Facebook, новий візуальний образ створено спільно з українським брендом вишитого одягу Svarga, який вивчає старовинні орнаменти різних регіонів і адаптує їх до сучасності. Жіночі сукні та чоловічі сорочки виконані в техніці «білим по білому» — це решетилівська вишивка родом із Полтавщини. На сукнях відтворено буковинський орнамент, на чоловічих сорочках — інтерпретацію вишивки із села Нетреба на Рівненщині, а на фартухах переосмислено покутські мотиви, зокрема з Городенки та Заліщиків. За задумом, орнаменти й техніки з різних куточків України підпорядковані спільній логіці крою, кольору та силуету.

Однак кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Оксана Косміна вважає такий підхід непрофесійним. На її думку, змішувати решетилівську вишивку з орнаментами з Нетреби, Буковини та запасками з Покуття в одному костюмі не можна — це вона назвала «новим рівнем шароварщини». Експертка наголосила, що культурна спадщина України виявляється саме в регіональній своєрідності, тож таке поєднання — «верх невігластва і непрофесіоналізму».

Косміна також зауважила, що вишивка «білим по білому» погано працює на сцені: з глядацької зали вона «не читається» і сприймається як звичайна біла сорочка. Щодо червоних стрічок, які замінили вінки, дослідниця пояснила: стрічки в традиції носили молоді дівчата, тоді як жінки — вінки. Вона додала, що критика «пластикових» вінків не зовсім доречна, адже у народній традиції для весільних вінків використовували папір, стрічки, вовняні нитки, бісер і навіть провощений папір — фактичний аналог сучасного пластику. Питання, за її словами, не в матеріалі, а в тому, як вінок виготовлений і як він виглядає зі сцени.

Окремо фахівчиня розкритикувала чоловічі костюми: сорочки пошили з білішої тканини, ніж жіночі, через що жіночі виглядали «бруднішими». Також, на її думку, не варто було вдягати чоловікам сорочки навипуск без поясу. Чи стане це приводом для коригування сценічного образу хору, поки що невідомо, але дискусія навколо балансу між автентичністю та сценічною виразністю, схоже, тільки розгоряється.