Побратими з Дніпропетровщини врятували п'ятьох бійців і повернули пошкоджений НРК

Микола на псевдо «Механік» та Владислав на псевдо «Єгер» знають одне одного з дитинства. Обоє родом з Дніпропетровщини, нині служать у Луганському прикордонному загоні — бригаді «Помста». Раніше вони були водіями машини з реактивною системою залпового вогню РАК хорватського виробництва на Куп'янському напрямку, а тепер керують наземними роботизованими комплексами на Лиманському.

Під час служби на РСЗВ вони працювали по техніці та позиціях противника. Спочатку робили два пристрілочні постріли, після команди «залп» випускали снаряди й одразу залишали позицію. Система має 12 снарядів, дальність — вісім кілометрів.

У липні 2026 року прикордонники вирушили на місію: потрібно було забрати пошкоджений НРК. Вони везли воду та їжу на позиції, а на зворотному шляху роботизований комплекс було пошкоджено. Іншими НРК евакуювати його не вдалося, тож довелося виїжджати на пікапі з лафетом. Дорогою назад вони побачили палаючий пікап бійців суміжного підрозділу.

«Ми не з тих людей, які могли б це залишити. Сьогодні ми, а завтра вони — повинні одне одному допомагати», — згадує Владислав. Серед військових були поранені, зокрема важкі. Прикордонники швидко розмістили їх у пікапі, знайшли простирадла та негайно вирушили до пункту евакуації. Загалом врятували п'ятьох бійців. За словами Миколи, усі вони залишилися живі й передавали подяку рятувальникам.

Тепер обидва — оператори наземних роботизованих комплексів Viper L, які використовують для доставки води, їжі та боєкомплекту на позиції. НРК має вантажопідйомність до 350 кілограмів, може дістатися туди, куди не проїде звичайна техніка. Оператори самостійно налаштовують і модернізують комплекси, вчаться ремонтувати їх. Владислав порівнює керування НРК з керуванням дитячої машинки, але наголошує на відповідальності: без підвозу боєприпасів і провізії неможливе просування по фронту.

Служити поруч із людиною, яку знаєш з дитинства, легше, каже Владислав. Він служить у загоні півтора року, Микола — рік. На обох удома чекають родини: на Владислава — дружина, п'ятирічний син та батьки, на Миколу — дружина й батьки. Микола планує повернутися додому після служби.