Село-привид на Чернігівщині: як Новоселиця зникає в лісових хащах

Новоселиця Ніжинського району, розташована неподалік кордону з Київською областю, дедалі більше нагадує покинутий світ. Блогер-мандрівник показав, як виглядає населений пункт, де природа повертає собі територію.
На Чернігівщині є село, яке через брак постійних мешканців перетворилося на майже безлюдну територію. Автор YouTube-каналу «Шукач Андрій» дістався Новоселиці на мотоциклі та зняв відео, як виглядає цей населений пункт сьогодні.
Перше враження від села — абсолютна тиша. Навколо лише старі оселі та чагарники, а щоб підійти до подвір’їв, доводиться пробиратися крізь траву заввишки по коліна. Мандрівник зауважив, що через густі зарості не видно шляху, тож легко можна втрапити в халепу, наприклад, провалитися в яму. «Село називається Новоселиця, але воно зовсім не дотягує до цієї назви. Жителі повиїжджали, а оптимістична назва залишається. Зараз село виглядає пусткою», — поділився враженнями блогер.
Електрики тут уже немає — жодної опори не видно, лише окремі елементи на хатах нагадують, що колись будинки були підключені до мережі. Ситуація з мобільним зв’язком також складна: телефон ловить максимум одну-дві поділки, а про стабільний інтернет годі й казати. Сама дорога до села стала окремим випробуванням: асфальту тут ніколи не було, а після дощів торф’яний ґрунт перетворюється на болото з глибокими коліями. За словами автора відео, дістатися сюди можна переважно на позашляховику або мотоциклі.
На вулиці Партизанській збереглися старі дерев’яні та глиняні будинки, багато з яких звели ще у 1950-х роках. Без догляду вони стрімко руйнуються: десь обвалилися печі, десь прогнили дахи, подекуди на оселі впали дерева. Колодязі у дворах засипали або накрили шифером. Водночас на окремих будинках ще можна побачити традиційну червону глиняну черепицю, характерну для старої забудови Чернігівщини.
Природа поступово забирає село назад: хати заростають кленом, папороттю та бур’янами, а між покинутими будинками вільно ходять косулі. Під час поїздки блогер зустрів людей на позашляховику, які розповіли, що в деяких будинках час від часу залишаються мешканці, а хащі з’явилися через дощі. Вони здивувалися, як мандрівник сюди доїхав, адже «сюди ніхто не приїжджав ніколи». Автор відео припустив, що зустрінуті могли навмисно сказати про мешканців, щоб сторонні менше цікавилися цим місцем. Адже у селі є будівля, яка, ймовірно, побудована нещодавно, а поруч — сад, обнесений сіткою від зайців.
Ця історія — не поодинокий випадок для Полісся. Неподалік села Серхів серед лісів зберігся родинний склеп Софії Дунін-Вольської, лікарки, яка приїхала з Варшави у 1930-х роках. Вона безкоштовно лікувала місцевих і дбала про озеро, але від її маєтку майже нічого не залишилося — територія заростає акаціями, і серед зелені стоїть лише склеп. Такі місця нагадують, як швидко природа стирає сліди людської присутності, коли життя залишає ці території.







