Соло-подорожі: не все так райдужно, як у соцмережах

У соцмережах та туристичних виданнях останніми роками активно пропагують подорожі наодинці як спосіб віднайти свободу й краще пізнати себе. Однак американський тревел-автор Кен Бадд, який неодноразово мандрував сам, переконаний: такий формат має неприємні нюанси.

«Ніяких дітей. Ніяких дружин. Ніякого стресу. Живу мрією мандрівника: куди хочу, що хочу. Це фантазія. Я багато разів подорожував сам, тож повірте мені: подорожі наодинці не такі вже й круті, як здається. І я кажу це як інтроверт, який уникає людей і насолоджується самотністю. Але подорожувати наодинці – це як пити наодинці. Подорожі набагато приємніші, коли вони відбуваються в компанії інших людей», – зазначив він у своєму блозі.

Ілюстрацією своїх слів Бадд назвав нещодавню поїздку до швейцарського Лугано. У місцевому ресторані його одразу провели до віддаленої похмурої кімнати, де сидів ще один самотній відвідувач, байдуже поглинаючи пасту. «Це кімната для невдах, куди ховають самотніх відвідувачів, щоб не засмучувати інших гостей», – згадує мандрівник.

Окрім незручних ситуацій у закладах, Бадд наголошує на відчутті порожнечі, особливо під час вечері, коли хочеться поділитися враженнями за день або спланувати наступний. Після випадку в Лугано він перестав вечеряти наодинці в ресторанах, обираючи сендвічі з супермаркету та лавку біля озера.

Також він звертає увагу на безпеку: шахраї частіше обирають своїми цілями одиноких туристів. А ще попутники можуть допомогти викрутитися зі складної ситуації в дорозі.

Попри все, Бадд не шкодує про соло-мандрівки, але й не романтизує їх. «Важливо не те, куди ти їдеш або що бачиш, а з ким ти це бачиш», – підсумував він.