Що всередині реактивної «Герані-4 Seeker»: розбір вцілілого дрона

Уламки, що потрапили до рук дослідників, дали змогу побачити, з чого саме складається нова версія російського ударного безпілотника. Йдеться про «Герань-4 Seeker» — модифікацію, яку останніми місяцями масово використовують для атак на українські міста.

Серце апарата — китайський реактивний двигун TG-2000. Він дає змогу дрону розганятися до 500 км/год, підніматися на висоту до 8 км і долати відстань понад 700 км. Саме поєднання швидкості та висоти створює основну складність для протиповітряної оборони: перехоплювати таку ціль значно важче, ніж повільніші дрони попередніх типів.

Друга принципова відмінність — можливість керування в режимі реального часу. Для зв'язку з російськими операторами в безпілотнику встановлені Mesh-модем і SIM-картки. Це означає, що оператор може не просто запустити дрон за наперед заданим маршрутом, а й коригувати його поведінку під час польоту.

Допомагає в цьому камера з денним і нічним каналами та потужним зумом. Вона дозволяє спостерігати за місцевістю навіть із великої висоти, тож оператор бачить орієнтири та цілі на значній відстані. Крім того, у дроні передбачена 16-канальна CRPA-антена, яка підвищує стійкість апарата до радіоелектронного придушення.

За даними дослідження, щоб ефективно протидіяти такому безпілотнику, потрібна одночасна робота щонайменше 16 засобів радіоелектронної боротьби. Російські війська застосовують реактивні «Герані» як проти військових об'єктів, так і проти цивільної інфраструктури України.

Раніше Головне управління розвідки оприлюднило характеристики реактивного дрона «Герань-4». Порівняно з попередньою «Геранню-3» новий апарат отримав окремий планер із покращеною аеродинамікою, посиленою конструкцією та потужнішим турбореактивним двигуном. Для ударів по Україні такі дрони почали застосовувати у травні 2026 року.

Історія з «Геранню-4 Seeker» показує, як швидко змінюється сама логіка повітряних атак: на зміну дешевим і повільним дронам приходять швидші апарати з прямим зв'язком та камерами. Для України це означає потребу не лише в більшій кількості засобів перехоплення, а й у нових підходах до радіоелектронної боротьби, розрахованих на цілі, які одночасно швидкі, високі та керовані з землі.