Понад 400 сортів томатів: історія колекціонерки з Гіркої Полонки

На обійсті Наталії Боярчук немає звичних одноманітних грядок: жовті, рожеві, червоні, бордові та майже чорні плоди різняться не лише кольором, а й формою — від круглих до видовжених, схожих на болгарський перець. Захоплення землею, за словами господині, супроводжує її з дитинства.

«Мені з дитинства подобалася праця на землі. Любила сіяти, саджати, спостерігати, як проростають маленькі паростки, як рослина поступово міцнішає, набирається сили та розвивається», — розповідає Наталія Петрівна. Колекціонувати насіння вона почала близько 15 років тому: купувала нові сорти, обмінювалася з іншими колекціонерами, виписувала з різних регіонів. Господиня наголошує, що збирає саме сорти, а не ГМО, і виступає за збереження сортотипу, адже гібриди насіння не дають, а «є насіння — є урожай».

Висадити всю колекцію одночасно неможливо, тож щороку жінка обирає частину сортів, випробовує новинки й спостерігає, які з них краще пристосовуються до місцевих умов. Серед улюблених — «Загадка природи»: плоди соковиті, великі, поєднують кілька кольорів. На грядках ростуть фаршировочні томати, що замінюють болгарський перець, чері, біколори із трьома-чотирма кольорами, зимові сорти, які зберігаються до нового врожаю, та гіганти — найбільший плід цього року заважив 680 грамів. Зелені плоди перед заморозками господиня обриває і розкладає в один шар — так вони лежать до січня.

Один із головних секретів успіху — ґрунт. Для розсади Наталія використовує гумус, який утворюється завдяки каліфорнійським черв'якам: придбала їх, облаштувала компостну яму й тепер наповнює стакани п'ятирічним добривом, багатим на поживні речовини та мікроелементи. До ями потрапляють рослинні рештки, кухонні відходи та все від тваринництва. Ще одна особливість — по дві рослини в кожну лунку: це економить час на обприскування, підживлення й підв'язування. Розсаду висаджують високою, у лунки завглибшки до 40 сантиметрів, щоб коріння розвивало стрижневу систему й знаходило вологу. «Тому цього літа, коли було дуже гаряче і температура піднялася до + 40, я лише раз чи двічі поливала томати», — каже господиня.

Цьогоріч вона вперше випробувала метод із мідним дротом: проколювання стебел захищає рослини від грибкових хвороб, зокрема фітофторозу, адже іони міді поступово вивільняються й циркулюють по всій рослині. «Хочу сказати, що експеримент виявився успішним!» — зазначає Наталія Петрівна. Засобів для вирощування вона майже не застосовує, а ті, що зрідка використовує, настільки безпечні, що помідор достатньо витерти й з'їсти.

Окрема сторінка обійстя — розкішний мейн-кун, улюбленець родини. Це кіт сина, який нині боронить Батьківщину в лавах ЗСУ, тож красеня привіз до батьків. Весною господині доводилося ділити підвіконники між пухнастим улюбленцем, який ніжиться під сонцем, і стаканами з розсадою.

Для «королеви томатів», як називають Наталію Петрівну, город — це не лише про врожай. Це спосіб відпочити душею, відволіктися від щоденних турбот і відчути зв'язок із природою. Саме тому її обійстя у Гіркій Полонці щороку перетворюється на маленьке томатне диво, де кожен сорт має свою особливість.