Тест на вагітність: як він працює, коли його робити та як читати результат

Домашній тест на вагітність здатен дати відповідь на одне з найважливіших запитань, але лише за умови правильного використання. Розбираємо разом із гінекологинею, чим відрізняються види тестів, коли вони інформативні та що робити після двох смужок.
Усі домашні тести на вагітність діють за єдиним принципом: вони визначають присутність у сечі хоріонічного гонадотропіну людини — гормону, відомого як ХГЛ. Саме тому різниця між видами тестів зводиться переважно до формату використання та чутливості, а не до принципово різних механізмів.
Найдоступніший варіант — тест-смужка. Сечу збирають у чисту ємність, занурюють смужку до позначки приблизно на 5–10 секунд, після чого кладуть на суху рівну поверхню й чекають час, указаний в інструкції. Одна контрольна лінія зазвичай означає негативний результат, дві — ймовірну вагітність. Касетний тест працює інакше: сечу набирають піпеткою та наносять кілька крапель у віконечко на касеті. «Касетний тест на вагітність за точністю не кращий за звичайну смужку, просто інший формат використання», — пояснює гінекологиня та репродуктологиня Христина Мокра. Струменевий тест не потребує окремої ємності — його підставляють під струмінь сечі на кілька секунд, і такі моделі часто мають вищу чутливість. Найдорожчий варіант — цифровий тест, поширеніший за кордоном: замість смужок він показує слова «вагітна» чи «не вагітна», а подекуди й термін вагітності. Існують і тести за слиною, проте вони значно дорожчі та поки не набули популярності, тож доступної альтернативи звичним тестам за сечею наразі немає.
Обираючи тест, варто дивитися не лише на зручність, а й на чутливість — вона показує, яку найменшу концентрацію ХГЛ у сечі здатен виявити тест. Що нижчий цей поріг, то раніше він потенційно може показати вагітність: тест із чутливістю 10 міжнародних одиниць на мілілітр може дати позитивний результат раніше, ніж тест із порогом 25 міжнародних одиниць на мілілітр. Показник зазначений на упакуванні. Водночас, за словами Мокрої, вища чутливість не означає автоматично вищу точність у будь-якій ситуації: якщо процедура проводиться вже після початку затримки менструації, стандартного тесту з чутливістю 25 міжнародних одиниць цілком достатньо. Говорити про якийсь один «найкращий» вид тесту некоректно, адже вибір залежить насамперед від того, коли саме проводиться процедура. «Не обов’язково купувати найдорожчий — ціна не завжди означає кращий результат», — наголошує лікарка.
Перед тестуванням важливо уважно прочитати інструкцію, адже кожен вид робиться по-різному, і перевірити термін придатності. «Сам тест потрібно проводити чітко за рекомендаціями виробника. Також важливо витримати зазначений час очікування й оцінювати результат лише у визначений виробником проміжок часу. Це дуже важливо. Не варто дивитися раніше чи, наприклад, через годину. Оскільки це може дати хибно позитивний або хибно негативний результат», — пояснює Христина Мокра. Щодо часу, то тест на вагітність із першого дня зачаття — це міф, бо після запліднення має відбутися імплантація ембріона, для чого потрібен час: зазвичай це п’ять-шість днів після овуляції, хоча термін може відрізнятися. Лише тоді починає вироблятися ХГЛ, який і визначає тест. Високочутливі тести можуть показати позитивний результат ще до затримки менструації, однак що раніше проводити тест, то вищою є ймовірність отримати негативний результат через недостатню концентрацію гормону. Проводити тест варто вранці, використовуючи першу ранішню сечу: вона найбільш концентрована, тому й показник ХГЛ у ній може бути вищим. Якщо ж затримка вже досить тривала або рівень ХГЛ у крові достатньо високий, час доби не має такого вагомого значення. На результат впливає й кількість рідини: якщо перед тестуванням випити багато води, сеча буде менш концентрованою. Деякі ліки рідко, але все ж можуть давати хибно позитивний тест — найбільш суттєво на результат впливають препарати, що містять ХГЛ і використовуються, зокрема, під час програм ЕКЗ. «Але зазвичай пацієнток, які отримують такі препарати, попереджають про можливий вплив», — зауважує фахівчиня.
Трактування результату не завжди очевидне, особливо коли друга смужка ледь помітна. «Якщо друга смужка з’явилася протягом часу, зазначеного в інструкції, навіть якщо вона дуже бліда, це може свідчити про наявність ХГЛ і, відповідно, про можливу вагітність. Якщо у цей же час ми не спостерігаємо жодних змін — результат негативний. А от лінія, яку можна помітити вже після зазначеного часу, може свідчити про хибно позитивний результат, тому не варто сприймати її як вагітність», — розповідає гінекологиня. Позитивний тест без вагітності трапляється досить рідко: серед причин — неправильне трактування результату, нещодавня вагітність, яка ще не завершилася повним зниженням рівня ХГЛ, застосування препаратів із ХГЛ. Іноді йдеться про біохімічну вагітність — дуже ранню втрату, що відбувається ще до підтвердження на УЗД: рівень ХГЛ спочатку підвищується, тож тест показує позитив, але згодом вагітність припиняє розвиватися. Бувають і протилежні випадки, коли вагітність настала, а тест негативний: найчастіше через занадто раннє проведення або недотримання інструкції, а також через пізню овуляцію. Тому один негативний результат не завжди означає відсутність вагітності — якщо менструація не почалася, тест варто повторити через кілька днів. «Якщо один тест чітко показав позитивну смужку, то сенсу робити ще один — немає. Якщо ж смужка не є такою яскравою або негативною, але водночас спостерігається затримка, тоді варто повторити тест через декілька днів. Але найбільш інформативним звичайно буде здати аналіз крові на визначення рівня ХГЛ», — говорить Мокра.
Після позитивного тесту варто записатися на консультацію до гінеколога. Якщо немає скарг, одразу робити УЗД зазвичай потреби немає. «Але якщо самопочуття погане, наприклад, сильний біль внизу живота, кровотеча, слабкість, запаморочення, непритомність, — це привід звернутися по невідкладну медичну допомогу, обов’язково повідомляючи про вагітність», — додає фахівчиня. Під час першого візиту лікарка надасть рекомендації та може призначити аналіз на ХГЛ у крові, а за потреби — повторити його через певний час, щоб відстежити динаміку. УЗД має сенс робити тоді, коли термін вагітності вже достатній, аби її побачити: орієнтиром слугує перший день останньої менструації, а якщо жінка його не пам’ятає чи має нерегулярний цикл — рівень ХГЛ у крові. Приблизно на п’ятому-шостому тижні вже може бути видно ембріон та його серцеву діяльність, хоча ці терміни не є однаковими для всіх. На облік рекомендується вставати після першого УЗД, коли підтверджено, що вагітність маткова і серцебиття присутнє, — орієнтовно це 8–11 тиждень.







