Опитування у США: чи справді ШІ загрожує відчуттю сенсу життя

Дослідження охопило 1500 дорослих людей у США й було присвячене питанню людського призначення в умовах, коли штучний інтелект дедалі глибше входить у повсякденні завдання. Результати показали, що дискусія давно вийшла за межі розширення можливостей технології — тепер ідеться про те, скільки свободи дій залишиться в самих людей.

Автор матеріалу Джон Носта наголошує: проблема не зводиться до втрати роботи чи економічних зрушень. Вона може торкатися чогось значно інтимнішого — наших стосунків із власним розумом. Технології покликані полегшувати розумову працю, але саме ця праця часто й визначає, ким ми є, і може бути не тягарем, а задоволенням.

Уже кілька років Носта описує два різні способи взаємодії зі штучним інтелектом: ітеративний інтелект і когнітивну капітуляцію. Перший передбачає, що людина ставить запитання, ШІ відповідає, відповідь змінює хід думки — і наступне запитання вже інше. Таку відповідь можна оскаржити, а початкове припущення переглянути. Це взаємодія, яка може бути несподіваною. Частина опитаних зазначила, що ШІ поліпшив їхнє критичне мислення, здатність розв'язувати проблеми чи креативність, а 52% повідомили про вищу мотивацію опановувати нові навички та концепції після роботи зі штучним інтелектом.

Водночас в опитуванні простежується й менш оптимістична тенденція. Коли люди дедалі більше дозволяють ШІ замінювати власне мислення, ідеться про когнітивну капітуляцію. 51% користувачів чат-ботів зізналися, що відчували лінь під час взаємодії або вона видавалася їм занадто легкою. Ще 39% розповіли про залежність від відповідей ботів замість самостійного обмірковування. Ці цифри самі собою не доводять капітуляції, але можуть бути її симптомами.

Показово, що понад половина респондентів вважають ШІ розумнішим за себе, а 73% переконані: штучний інтелект здебільшого пропонує кращі ідеї, ніж вони самі. Можливо, відмова від власного мислення починається не з ліні, а з віри в те, що машина розумніша, — і ця віра підкріплюється досвідом взаємодії. Саме тут межа між ітеративним інтелектом і когнітивною капітуляцією стає найтоншою: чим краще ШІ думає разом із нами, тим легше дозволити йому думати за нас.