«Вибори з радянським вайбом»: Олевський про те, що Росія показала світові

20 вересня 2026, 06:21 ·203 слівредакція

Російський журналіст Тимур Олевський в інтерв'ю Radio NV пояснив, що насправді продемонстрували вибори до Держдуми РФ і чого побоюється Володимир Путін.

Голосування до Держдуми Росії журналіст Тимур Олевський описує як явище, яке важко зрозуміти поза радянським контекстом. За його словами, ці вибори — «квінтесенція червоного», тобто втілення того самого радянського вайбу, який Росія нібито давно мала подолати. В інтерв'ю Radio NV Олевський порівнює нинішню кампанію з епохою, коли Борис Єльцин уперше почув новий гімн країни, що збігався з радянським, і з сумною посмішкою назвав це «дуже так… по-червоному».

За оцінкою журналіста, організація виборів має для Кремля значення не тому, що їхній результат щось вирішує, а тому, що вони показують здатність влади тримати контроль. Олевський називає це потребою в «єдності навколо вождя» — демонстрації, яка потрібна не для внутрішнього розподілу мандатів, а як сигнал і всередині країни, і за її межами.

Окремо журналіст звертає увагу на те, як радянський вайб проявляється в конкретних механізмах. Він згадує окуповану частину Херсонщини, де, за його словами, намагаються підкупити виборців радянською ностальгією. А в самій Росії, продовжує він, ця логіка відображається в тому, як від людей вимагають одностайно голосувати за партію комуністів і безпартійних — формулювання, знайоме ще з часів СРСР.

Ще один вимір розмови — страх Путіна. За словами Олевського, російський лідер побоюється не стільки програшу на виборах, скільки втрати контролю над тим, як ці вибори виглядають. Саме тому, на думку журналіста, Кремль вкладається в картинку одностайності, а не в реальну політичну конкуренцію.

Нарешті, Олевський говорить і про те, що Путін перестав влаштовувати частину росіян. Це не означає, що в Росії з'явилася організована опозиція, але свідчить про зміну настроїв усередині суспільства — тих настроїв, які влада намагається замаскувати радянською символікою та ритуалами одностайності.

У підсумку нинішня кампанія до Держдуми постає не як політична подія, а як інсценування, покликане продемонструвати незмінність влади. І саме тому вона так багато говорить про те, чого ця влада боїться насправді.