Вибори до Держдуми на окупованому Донбасі: як Росія показує голосування

До російських виборів залучили частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Українська Центральна виборча комісія ще 13 серпня заявила, що голосування на цих територіях нелегітимне, і наголосила: Москва використовує вибори, щоб закріпити окупацію та втягнути захоплені регіони у свою політичну й правову систему. Показово, що зміст кампанії приблизно так само описують і самі представники окупаційної влади — щоправда, називаючи це не окупацією, а «інтеграцією». Денис Пушилін назвав вибори «фінальним етапом» входження окупованої Донеччини до політичного і правового простору Росії, призначений окупантами керівник Маріуполя Антон Кольцов писав про «ще один уверенный шаг к полноценной интеграции Донбасса», а Андрій Чертков висловився прямо: «Наше участие в выборах — это подтверждение того, что Донбасс — часть России. Точка».

Офіційно основне голосування почалося вранці 18 вересня, коли на Донеччині відкрили 633 стаціонарні дільниці. Та голоси почали збирати задовго до цього: російські військові — ще з 30 серпня, за окремим порядком, який дозволяє створювати дільниці при військових частинах і включати до комісій людей за поданням командира. З 8 вересня дострокове голосування поширили на цивільних, і населеними пунктами поїхали мобільні групи з переносними урнами — по дві при кожній дільничній комісії, тобто загалом 1266. На поширених окупаційними ресурсами фото урни стоять просто неба, а члени комісій працюють зі списками біля будинків, у дворах і на площах; на частині кадрів поруч видно озброєних людей та силовиків. Ще з середини серпня на окупованій Донеччині діяв проєкт «ИнформУИК»: комісії мали обходити квартири й розповідати про кандидатів, строки та місце голосування. Тобто спершу до виборця приходили з інформацією, а згодом могли повернутися вже з урною.

17 вересня, ще до відкриття стаціонарних дільниць, голова окупаційного «виборчкому» Володимир Висоцький заявив про близько 75% тих, хто проголосував достроково. У цих цифрах є помітне нестикування: у серпні той самий «виборчком» казав про реєстр із приблизно 1,63 млн виборців, а 18 вересня повідомив про 1,4 млн достроково проголосували — це нібито 75%, хоча від 1,63 млн виходить уже майже 86%. Далі цифри зростали ще швидше: вдень 18 вересня йшлося про 1,5 млн, а вранці 19 вересня — приблизно про 1,6 млн. Чи змінювався при цьому реєстр, російські джерела не пояснюють, тож ці дані залишаються заявами сторони, яка сама організовує голосування.

Маріуполь 18 вересня офіційно відзвітував, що всі стаціонарні дільниці відкрили, і оприлюднив звичні виборчі кадри: комісії за столами, бюлетені, кабінки, урни, російська символіка. Проте знайти свою дільницю мешканцям було не завжди просто. Одна з маріупольчанок розповіла, що в російських «Госуслугах» бачила номер дільниці, але не її адресу, паперового повідомлення не отримувала, а частину дільниць, за її словами, розмістили у школах. Схожі запитання 13 та 17 вересня з'являлися й у коментарях користувачів, які вказували регіон «ДНР». Пояснення цьому є: для окупованих територій російська ЦВК запровадила окремі правила, які дозволяють не публікувати повний перелік дільниць, їхні межі, адреси приміщень і телефони комісій, а також дані про членів комісій. На цьому тлі кампанія «ИнформУИК», покликана особисто пояснювати людям, де і коли голосувати, принаймні для частини маріупольців не спрацювала. Окрема особливість міста — дві екстериторіальні дільниці для жителів Санкт-Петербурга, які перебувають у Маріуполі: там можна голосувати і за партійні списки до Законодавчих зборів Петербурга.

Публічна картинка цих виборів будується на кількох простих елементах. На дільниці №210 у Донецьку влаштували фотозону з матрьошкою, самоваром, прядкою, балалайкою, парою гумових чобіт і аркою з кульок, а родина, що сфотографувалася там, назвала похід на вибори «доброю сімейною традицією». Показово голосували й чиновники: Кольцов на дільниці №733 назвав момент «історичним», голова створеної окупаційною владою «Маріупольської міської ради» Юрій Сенін згадував про «важливий етап суспільно-політичного життя». У Ясинуватій окремим сюжетом показали працівниць місцевого відділення «Пошти Донбасу», які прийшли «цілим трудовим колективом», та директорку місцевого будівельного технікуму Тетяну Антоненко з риторикою про голосування «за мир» і «за майбутню Перемогу». Можливість провести голосування просто на підприємстві, якщо керівник звернеться до комісії, передбачили заздалегідь. Серед запрошених стежити за голосуванням у Маріуполі був серб Милян Дамнянович, якого російська сторона представила як міжнародного спостерігача; за даними сербського товариства «Братство», він є членом Об'єднаної селянської партії та заступником голови цього товариства в Ніші, а до цього в Росії не бував. Незалежного підтвердження його статусу як міжнародного спостерігача немає — так його називають лише російські та пов'язані з ними джерела.

Телебачення додає до цієї картинки власний вимір: 18 вересня «Маріуполь 24» показав великий сюжет із міських дільниць, який згодом використали й у російському ефірі. У кадрі все виглядає буденно, а кореспондентка розповідала про «святковий настрій» виборців. Водночас за таким сюжетом неможливо оцінити реальну кількість людей і побачити те, про що в ньому не говорять: закриті адреси частини дільниць, мобільні урни та дострокове голосування. МЗС України 18 вересня нагадало про інший бік цієї картинки, назвавши голосування «фарсом держави-окупанта» і закликавши міжнародну спільноту не визнавати ані його, ані результати. Голосування триватиме до 20 вересня, після чого Росія оголосить результати, за якими частину депутатів Думи представлятимуть як обраних, зокрема, від окупованих територій України.