Нічия в Ейндговені: як молодий «Шахтар» зіграв без страху проти ПСВ

Перед виїздом до Ейндговена мало хто очікував від донеччан гідної гри. ПСВ підходив до поєдинку в блискучій атакувальній формі: у середньому 3,6 гола за матч, розгроми «Утрехта» (5:1) і «Гронінгена» (6:1), впевнена перемога над «Аяксом» (3:1). «Шахтар» же ледве здолав «Харків», поступився «Поліссю» й провів дуже важкий матч із «Карпатами». Тож нічия 1:1 виглядає не просто приємною несподіванкою, а результатом, до якого команда йшла свідомо.

Головний тренер Арда Туран ще на передматчевій пресконференції заявив, що не дозволить своїм футболістам грати зі страхом. Ці слова, схоже, справді дійшли до команди. «Шахтар» не відмовлявся від ризикованих передач, розігрував м'яч під тиском і намагався проходити високий пресинг суперника через короткий пас. Один із півзахисників опускався глибше, щоб разом з Олегом Очеретьком допомагати лінії оборони, — це помітно зменшило навантаження на центральних захисників. А в середині першого тайму Туран попросив Кауана Еліаса зміщуватися в центр, і той чудово впорався з новою роллю, допомагаючи створювати чисельну перевагу. Показово, що тренер коригував гру прямо по ходу матчу — навичка, якої бракує багатьом.

В обороні це був, мабуть, найкращий матч «Шахтаря» в Лізі чемпіонів за багато років. Суперника, який зазвичай забиває щедро, вдалося обмежити показником xG лише 0,5. Окрім епізоду з позиційною помилкою, що призвела до гола, ПСВ не створив жодного очевидного моменту. Не менш важливо, що донеччани впоралися з контратаками — тією частиною гри, яка створювала їм проблеми навіть на рівні УПЛ. Команда не цуралася й тактичних фолів: коли ПСВ прорвався лівим флангом і був близький до ситуації «три в два», Валерій Бондар зупинив атаку ціною жовтої картки.

Кадрові рішення Турана виявилися не менш сміливими. Уже за стартовим складом, оголошеним за годину до матчу, було видно: «автобуса» не буде. Очеретько, який краще працює з м'ячем, ніж Єгор Назарина, вийшов у старті — тобто тренер свідомо пожертвував частиною надійності заради якіснішого виходу з-під пресингу. Атакувальна трійка Марлон Гомес — Ізаке — Очеретько загалом сигналізувала про намір грати першим номером. Ризик із Марлоном Гомесом, який раніше коштував команді очок у матчі з «Поліссем», цього разу виправдався повністю: саме його сміливий підкат дозволив відібрати м'яч і організувати гол Глейкера Мендоси. 19-річний Ізаке господарював у центрі поля і з м'ячем, і без нього, переслідуючи суперників аж до власного штрафного. А вихід Мендоси замість досвідченішого Невертона був ризиком, який окупився ефектним ударом у дальній кут. Показово й те, що після гола венесуелець, який ще три роки тому грав у другому дивізіоні своєї країни, побіг обіймати тренера.

Окрема тема — психологія. Стадіон «Філіпс» був дуже гучним, але на футболістів «Шахтаря» це, здавалося, не вплинуло: вони сміливо йшли у фінти навіть на власній половині, як-от Педро Енріке. Після пропущеного на початку другого тайму гола багато вболівальників пригадали попередню зустріч із ПСВ, коли команда втратила перевагу 2:0 і поступилася 2:3. Цього разу «Шахтар» не притиснувся до власних воріт і не став просто втримувати рахунок, а продовжував атакувати до фінального свистка. Такої віри у власні сили команді бракувало відтоді, як її очолював Роберто Де Дзербі.

Звісно, недоліки теж були: по-справжньому небезпечних моментів «Шахтар» створив небагато, а Ізаке після одного з ривків вийшов сам на сам із голкіпером, але свій шанс не реалізував. Втім, варто пам'ятати контекст: майже половина складу дебютувала в Лізі чемпіонів, а в першому турі «Шахтар» виставив наймолодшу команду серед усіх учасників турніру. Для 1 600 уболівальників на гостьовому секторі цей вечір точно залишиться в пам'яті надовго — як і сама гра, яка дає підстави для обережного, але щирого оптимізму щодо решти сезону.