«Де(ти)нство»: у Чернівцях відкрили виставку про життя вихованців паліативного центру

У головному корпусі Чернівецького національного університету відкрили фотовиставку «Де(ти)нство». Її присвятили вихованцям «Дому Метеликів» — дитячого паліативного центру благодійного фонду «Місто Добра». Експозицію приурочили до Дня Метеликів, який відзначають на підтримку дітей із невиліковними захворюваннями.

На знімках — повсякденність важкохворих дітей: ігри, навчання, обійми, прогулянки, а також моменти в укриттях під час повітряних тривог. Головна мета проєкту — показати, що паліатив є перш за все про життя, а не лише про хворобу.

«Коли ми говоримо про дітей із важкими діагнозами, багато хто уявляє дитину в лікарняному ліжку. А тут ви побачите дітей, які живуть. Від наявності невиліковного діагнозу життя дитини не стає менш цінним — навпаки, вона потребує ще більше радості щодня», — наголосила засновниця «Міста Добра» Марта Левченко.

Особливе місце в експозиції посідає світлина дівчинки Софійки. Вона захоплювалася фотографією, але через онкологічне захворювання повністю втратила зір. Отримавши у подарунок фотоапарат, дівчинка продовжила знімати, орієнтуючись виключно на звуки та голоси рідних. Софійка наводила об'єктив туди, звідки чула шелест, кроки, звук відчиненого вікна чи голос мами. Світлини проявили вже після її смерті. За словами Марти Левченко, один із таких кадрів здивував навіть професійних фотографів — на ньому зафіксовано чітку композицію, світло та тіні.

Більшість інших робіт для виставки створили професійні фотографи та волонтери, серед яких Сергій Коровайний, Катерина Москалюк, Аліна Рост та Даша Тендітна. Щоб зафільмувати щирі емоції, митці проводили з дітьми цілі дні, налагоджуючи контакт. Серед героїв експозиції є й дівчинка з прифронтового міста, яка втратила під час війни маму та сестру. На перших кадрах вона ще насторожена, але згодом, опинившись у безпеці та любові, знову навчилася довіряти людям і обіймати їх.

За кожною світлиною тут стоїть не сюжет про хворобу, а спроба зафіксувати те, що зазвичай лишається поза увагою: як дитина грається, тримає когось за руку чи просто дивиться у вікно. Саме ці буденні моменти виставка пропонує розгледіти уважніше.