Дев'ята планета: що гравітаційні аномалії на краю Сонячної системи розповідають про прихований світ

Історія пошуків дев'ятої планети починається не з романтичного прагнення до незвіданого, а з математики. 1846 року Нептун відкрили саме тому, що він гравітаційно збурював рух Урана: невидимий об'єкт видав себе через вплив на сусіда. Цей метод настільки переконливо спрацював, що астрономи вирішили повторити його на дальших підступах до Сонця. 1930 року так знайшли Плутон — і на 76 років він став дев'ятою планетою. Утім, 2006 року його перевели до карликових планет, і повноцінних планет у Сонячній системі знову залишилося вісім, остання з яких — Нептун.

Саме тоді гіпотеза про справжню Дев'яту планету набула сучасного вигляду. Її прихильники вважають, що невідомий світ обертається далеко за орбітою Нептуна, а його присутність видають аномалії в русі деяких транснептунових об'єктів із поясу Койпера. Йдеться про кілька характерних ознак: незвичайне скупчення цих тіл, ретроградні орбіти, тобто обертання в протилежний бік навколо Сонця, а також помітний нахил орбіт до площини екліптики. Усе це, на думку дослідників, могло б пояснити гравітаційне тяжіння великої планети, якої ми просто не бачимо.

Версія існує вже десять років, і за цей час назбиралося чимало непрямих аргументів, але жодного прямого підтвердження. Побачити саму планету поки не вдалося, і причини цілком прозаїчні. Якщо об'єкт справді перебуває дуже далеко від Сонця, туди доходить мізерна частка світла, а отже, відбиває він його теж мало. Така планета буде надзвичайно тьмяною — її важко розгледіти навіть найпотужнішим телескопом.

Частину надій покладають на Обсерваторію імені Віри Рубін, яка нещодавно почала роботу. Прихильники гіпотези припускають, що саме вона здатна знайти прихований світ, і це може статися вже в найближчому майбутньому. Логіка тут така: що більше в поясі Койпера виявлять об'єктів із аномальними характеристиками, то переконливішим стане припущення про планету — і то більше підказок отримають для її пошуків.

Водночас астрономи не виключають і протилежного сценарію. Гравітаційні аномалії на околиці Сонячної системи можуть мати зовсім інше пояснення, не пов'язане з невідкритою планетою, — або ж такої планети не існує взагалі. Поки що це питання відкрите, і саме тому гіпотеза залишається гіпотезою, а не відкриттям.

Показово, що історія вже одного разу розтяглася на десятиліття: від відкриття Нептуна до виявлення Плутона минуло майже сто років. Якщо відштовхуватися від 1930 року, коли знайшли Плутон, то теоретично нову планету Сонячної системи могли б виявити приблизно зараз. Тож питання про Дев'яту планету, схоже, належить до тих, чия розв'язка може настати вже за кілька років — або ж остаточно відсунути цей пошук у царину красивих, але недоведених припущень.