Швеція після виборів: мінімальний відрив, складна коаліція і незмінна підтримка України

Підрахунок голосів на виборах до Риксдагу, що відбулися минулої неділі, показав мінімальний розрив між опозиційним «червоно-зеленим» блоком і правою «коаліцією Tidö». На основі 95% опрацьованих бюлетенів опозиція має 176 мандатів проти 173 у чинної коаліції, а різниця в голосах — трохи більше 30 тисяч. У проміжний момент підрахунку перевага опозиції скорочувалася до одного мандата, тож непораховані поштові голоси та голоси діаспори ще можуть вплинути на фінальний розподіл місць. Їх дорахують не раніше середи-четверга, а офіційні результати очікуються приблизно за тиждень.

Лідерка Соціал-демократичної партії Магдалена Андерссон після оприлюднення попередніх даних заявила: «Якщо фінальні результати будуть такими, як виглядає зараз – Швеція матиме новий уряд». Соціал-демократи впевнено посіли перше місце з 28,1% і стануть найбільшою фракцією в парламенті. Водночас це на 2,3 відсоткового пункту менше, ніж на виборах 2022 року, і один із найслабших результатів партії за понад сто років. Такої підтримки недостатньо, щоб формувати коаліцію на власних умовах.

Друге місце з 19,9% здобули «Помірковані» чинного прем’єра Ульфа Крістерссона, які на попередніх виборах мали 19,1%. Попри особистий успіх, Крістерссон ризикує втратити посаду, адже чотири партії Tidö разом не мають більшості без підтримки ще однієї сили — потенційно «Центристів». Найбільшою несподіванкою стало падіння правих популістів зі «Шведських демократів» до 17,5%: партія вперше втратила підтримку порівняно з минулими виборами, недоотримавши 3%. Її лідер Їммі Окессон заявив: «Зрозуміло, що ми втратили кілька відсоткових пунктів. Та все ж я маю відчуття, що у цій виборчій кампанії ми стали переможцями… Тому що у нашій країні багато людей, які більше не вагаються зізнатися, що вони зі "Шведськими демократами", – навпаки, вони пишаються цим». Серед можливих причин невдачі називають перетікання частини симпатиків до «Лібералів» заради проходження тих у парламент, а також втрату підтримки через спроби «нормалізувати» репутацію партії.

Потенційні партнери Андерссон покращили свої результати: «Центристи» отримали 7,1%, «Зелені» — 6,1%, «Ліві» — 8,2%. Зросли й «Християнські демократи» (6,2%) та «Ліберали» (5,4%), для яких подолання прохідного бар’єра стало сенсацією. Крістерссон уже дав зрозуміти, що не вважає результат поразкою і прогнозує непрості переговори: «З такими результатами виборів можна очікувати складного процесу формування уряду. Чим це закінчиться – побачимо… Якщо всі триматимуться за свої "червоні лінії" – у Швеції може взагалі не бути уряду».

Ключова складність полягає у взаємних «червоних лініях» середніх партій. «Центристи» не готові бачити «Шведських демократів» в уряді, а «Ліві», які найбільше серед усіх покращили результат, вимагають участі у формуванні влади. Секретар «Центристів» Ганнес Герв’є зазначив: «Ми ще очікуємо остаточних результатів виборів, але готові обговорити із соціал-демократами, яким може бути дієвий уряд для Швеції», додавши, що уряд зі «Шведськими демократами» для них неприйнятний. У «Лівих» наголошують на своєму праві на участь: «Виборці проголосували за відставку "коаліції Tidö" і за зміни… Не можна казати "ні" єдиному варіанту більшості, який уможливлює зміну уряду», — сказала представниця партії Іда Габріельссон. Її колега Марія Форсберг підтвердила готовність до співпраці з «Центристами»: «Ми будемо раді увійти до складу уряду – але твердо стоїмо на своїх позиціях».

Для України ж принциповим є те, що у Швеції склався широкий політичний консенсус щодо підтримки Києва. Більшість партій — і з урядової коаліції, і з опозиції — наголошують на важливості військової та іншої допомоги, боротьби з обходом санкцій проти Росії та покарання за воєнні злочини. Магдалена Андерссон очолювала уряд у перші дев’ять місяців повномасштабної війни, саме за її прем’єрства ухвалювали перші рішення про допомогу. За Ульфа Крістерссона курс продовжився, зокрема було досягнуто домовленості про придбання Україною шведських винищувачів Gripen. За останніми оцінками шведського уряду, сукупна допомога Україні за час повномасштабної війни сягає 157 млрд шведських крон (майже 14 млрд євро).

Отже, незалежно від того, як завершаться коаліційні переговори і хто стане наступним прем’єр-міністром, підтримка Швеції на користь України залишиться незмінною. А от внутрішньополітична конфігурація у Стокгольмі ще має прояснитися — і саме від неї залежатиме, наскільки швидко й послідовно ухвалюватимуться подальші рішення.