Тиша замість агітації: як російські медіа оминали голосування на окупованих територіях

Голосування тривало з 18 до 20 вересня і стало першою парламентською кампанією Росії після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Крім території самої Росії, його організували на тимчасово окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також в Автономній Республіці Крим і Севастополі. На цих землях незаконно створили 11 одномандатних виборчих округів. За попередніми даними, які поширювали пропагандистські медіа, «Єдина Росія» нібито набрала 57,80% голосів.

Журналістка з Маріуполя Анна Мурликіна розповіла, що в перший день псевдовиборів в окупованому місті на одній із дільниць «на камери» проголосували представники окупаційної адміністрації, зокрема «глава муніципального округа» Антон Кольцов. За її словами, медіа обмежилися показом самого процесу, не вказавши навіть адреси дільниці. «Можливо, що бояться, можливо, що перестрахуються. Все засекречено. Показали одну руку, яка пускає бюлетень, і все. Двох людей під камеру поставили, вони два слова сказали, але загальних планів взагалі немає. Показали двох людей, які також голосують, якихось місцевих жінок. І ці місцеві жінки сказали, що вони, обирають майбутнє, і що сподіваються тільки на хороше, що у них святковий настрій. Оце, власне, і все», — описала вона побачене.

Окремо журналістка звернула увагу на незвичну тишу довкола кампанії. Агітації було мінімум, зокрема на місцевому телебаченні. «Єдина Росія», яка раніше активно висвітлювала власну присутність, цього разу майже не розвішувала білборди містом — було лише кілька точок, де роздавали листівки. Мурликіна припустила, що росіянам цього року було «невигідно», щоб люди масово приходили на дільниці.

Схожі спостереження висловив голова правління Української народної ради Донеччини та Луганщини Станіслав Федорчук. Він переглядав місцеві Telegram-канали, пабліки та новинні агенції й побачив, що навіть згадки про сам процес були фрагментарними. «Агітація 90-х років: плакати, банери, повернення в минуле. Це нагадує радянську систему, де голосування є формальним процесом», — поділився він. На його думку, «переможців» визначили заздалегідь, а більшість колаборантів в окупації залишилася поза виборами, бо «вони більше не потрібні».

Українська сторона не визнає ні проведення цих «виборів», ні їхніх результатів. Міністерство закордонних справ назвало їх «фарсом держави-окупанта, який не має нічого спільного з демократичними виборами».

Стриманість інформаційного супроводу має й ширший контекст. Журналісти «Реальної газети» порівняли активність двох ключових ресурсів окупаційної влади напередодні різних російських кампаній. За два місяці до цьогорічного голосування «Луганский информационный центр» і «Донецкое агентство новостей» разом згадали про вибори 87 разів, тоді як перед президентськими виборами РФ у 2024 році за аналогічний період таких згадок було 251.

У підсумку картина виглядає послідовною: замість показної активності — обережність і мінімум деталей. Те, що окупаційні медіа воліли не показувати дільниці, саме по собі промовисто свідчить про те, наскільки формальним був цей процес і наскільки мало спільного він мав із реальним волевиявленням.